Основні групи добрив — це органічні, мінеральні і мікродобрива.
До органічних добрив відносяться гній, торф, пташиний послід, сидерати, різні компости. Ці добрива універсальні, вони містять всі необхідні для життя рослин поживні елементи.
Гній найбільш ефективний на малоокультуренних дерново-підзолистих грунтах (поширених в Північно-Західному регіоні) з низьким вмістом гумусу. При внесенні гною важкі грунти стають більш пухкими, а легкі — зв’язними, краще утримують вологу і поживні речовини. Навесні краще вносити напівперепрілий і перепрілий гній. Не багатьом культурам показаний свіжий гній (наприклад, огіркам), для більшості рослин він не придатний (можна спалити коріння саджанців, якщо покласти свіжий гній в посадкову яму).
Торф в основному використовують для приготування компостів і поживних сумішей при вирощуванні розсади. Торф містить велику кількість азоту, але він важко засвоюється рослинами. У свіжому торфі є багато шкідливих домішок (сполуки сірки, окису заліза), тому торф найкраще компостувати. У компостах, найчастіше, торф змішують з гноєм 1:1. Іноді в них додають вапно (до 10 кг на 1 т) і фосфоритне борошно (15-20 кг на 1 т). Маючи здатність вбирати в себе велику кількість вологи і газів, торф незамінний для компостування з фекаліями. У суміші з ними торф утворює дуже гарне добриво землистого кольору без запаху (на чому заснований принцип роботи торф’яних біотуалетів).
В якості сидератів (зелених добрив) в Нечорноземній зоні застосовують суміші трав (в основному, бобових), вирощених на тому ж місці, де передбачається внесення добрив.
Компостують зазвичай пташиний послід з торф’яною крихтою, сапропель (озерний мул) з торфом, гноєм або гноївкою. Важливо, щоб компостна купа весь час була вологою, але закладати її в низьких місцях, затоплюваних водою, не можна, тому що продукти розкладання вимиваються. Компост з побутового сміття краще використовувати добре перепрілим. Приготовлені компости корисно вносити під буряк, ріпчасту цибулю, огірок.
Мінеральні добрива дають можливість тільки заповнити недолік тієї чи іншої поживної речовини, структуру ґрунту вони не покращують.
В якості мінеральних добрив застосовують складні комплексні добрива, що містять два або більше поживних елементів (нітрофоска, нітроамофоска, дінітроаммофоска, азофоска, карбоаммофоска, метафосфат кальцію, амофос, діамофос та ін.). Комплексні добрива відрізняються високим вмістом поживних речовин, володіють хорошими фізичними властивостями, а головне, ці добрива вже змішані в потрібних пропорціях. Особливо цінні добрива, що містять три основних елементи (N, P, K) і добавки мікроелементів.
Азотні добрива найбільш ефективні на дерново-підзолистих грунтах і менш ефективні на багатих органікою заплавних грунтах і чорноземах, малоефективні на освоєних торфовищах. Азот мінеральних добрив підсилює ростові процеси рослин, але при його надлишку затримується розвиток і терміни дозрівання врожаю, особливо у плодових культур, затягуючи їх вегетацію. Внесення фосфорно-калійних добрив згладжує шкідливий вплив надлишку азоту.
Відомо також, що дія азоту знижує стійкість рослин до хвороб і шкідників, а дія фосфору, калію і мікроелементів, навпаки, підвищує.
Фосфорні добрива необхідні при вирощуванні овочів на дерново-підзолистих грунтах, лучно-болотних і низинних торфовищах. Фосфор потрібен рослинам, насамперед, в початковий період вегетації. Він прискорює розвиток рослин, підвищує стійкість їх до хвороб, покращує якість і збереженість врожаю.
Калійні добрива прискорюють дозрівання овочів і покращують якість врожаю. Ці добрива особливо потрібні на легких підзолистих грунтах, а також на піщаних, супіщаних і лучно-болотних заплавних.
В якості калійного добрива використовують деревну золу, так як в ній міститься 5-10% калію. Крім калію, в деревній золі є вапно, фосфор і мікроелементи — бор, марганець та інші. При внесенні золи зменшується кислотність грунту. Під рослини золу можна вносити і навесні, і восени.
Магнієві добрива особливо необхідні на легких за механічним складом грунтах і торфовищах. Важливе джерело магнію — гній.
З мікроелементів найбільше значення для овочевих культур мають бор, молібден, мідь, цинк, марганець. Особливо велика потреба в мікроелементах у цвітної капусти, столових буряків, огірка та томата. Мікродобрива використовують при замочуванні насіння, при внесенні основного добрива перед посівом, у вигляді позакореневих підживлень.
Найбільший ефект дає спільне застосування органічних з повним поєднанням мінеральних добрив. Зазвичай основну масу добрив вносять під час осінньої обробки грунту з глибоким закладенням в грунт, де створюються оптимальні умови для повного використання їх рослинами. Під осінню і весняну оранку вносять органічні, фосфорні та калійні добрива. Легко розчинні і легко вимиваються з грунту дощами і талими водами азотні добрива вносять навесні під переорювання до посіву або посадки рослин.
При посіві можна вносити добрива в рядки одночасно з посівом насіння і в лунки або посадочні ями при посадці розсади або саджанців. Це забезпечить харчування молодих рослин, для яких в початковий період росту малодоступні глибоко закладені добрива. Дуже ефективно діє внесення добрив разом з посівом для ранньостиглих і культур з дрібним насінням (салат, редиска, морква, цибуля, кріп).
Будь-які добрива слід вносити рівномірно.
Восени азот або не вносять, або застосовують мінімально!